В/г Дитинство, опалене війною
Мета. Продовжити знайомити учнів з історією Другої світової війни. Вчити поважати історичне минуле свого народу. Виховувати повагу і шанобливе ставлення до людей, які ціною здоров'я і життя, вибороли свободу і незалежність рідного краю, почуття співпереживання біді, горю інших людей, бажання виховувати в собі кращі людські якості (доброту, вдячність, патріотизм). Розвивати інтерес до вивчення історії, пізнавальну активність учнів. Формувати вміння знаходити додаткові джерела інформації та навички користування ними.
Обладнання: малюнки дітей, виставка книжок про дітей-героїв, папки «Дитинство, опалене війною», «Діти-герої», портрети юних героїв.
Хід уроку
1.Повідомлення теми і мети уроку.
На фоні музики
Хлопчик набігався і заснув.
І сняться йому різні дива:
Чиста тепла вода в річці
И золоті рибки в ній,
Рожеві яблука на блакитних гілках,
Соняшники, що ясним світлом освітлюють,
Не лише землю, а й небо...
І сняться мамина усмішка і татове плече,
З якого він, малий, хоче злетіти,
Аби побачити і збагнути світ...
Хай усе буде так насправді!
Соняшники - жовтими,
Мамина усмішка - доброю.
Татове плече - надійним.
А світ - затишним.
Так сплять щасливі діти, так спали вони і 22 червня 1941 року. Та не судилося здійснитися їхнім мріям і снам. Пекельний вогонь війни опалив їм крилята.
Учень.
Дивилась вранішня зоря, Втомилася… Цілують в чоло небеса, Схилилися… А роси стали всі гіркі, Капали… То Україна у журбі Плакала…
Учень
Біда, мов смерч, насунула здаля. Заплакала обпалена земля, Немов чиєсь стривожене дитя... І мирне обірвалося життя!
Учень Обірвалось на 1418 днів.
Учень Чи знаєте ви, що таке війна? Які в неї загребущі руки? Яка вона безжалісна й страшна, Що їй до болю, горя й розлуки? Учень Чому цей світ такий жорстокий? Кому потрібна ця війна? Страждають діти, гинуть люди. Скрізь біль і сльози.
Разом. Це війна...
Учень Війна...
Війна у кожної родини
забрала дочку, а чи сина,
дітей безжально сиротила,
все на шляху своїм трощила.
Ведучий 1. У вир цієї трагедії було втягнуто 61 державу.
Ведучий 2: Битви йшли на території 40 країн Європи.
Ведучий 1: Азії та Африки, неосяжних морських і океанських просторах.
Ведучий 2: Армії воюючих сторін нараховували понад 110 мільйонів чоловік. Ведучий 1: Війна. Від Москви до Берліну — це 2,5 тисяч кілометрів і 27 мільйонів загиблих радянських людей.
Ведучий 2: Це значить 10800 вбитих на кілометр.
Ведучий 1: 22 людини на кожні 2 метри землі!
Ведучий 2: Війна. 27 мільйонів загиблих за 1418 днів.
Ведучий 1: Це значить 19 тисяч вбитих щоденно.
Ведучий 2: 800 людей на годину.
Ведучий 1: 13 чоловік кожної хвилини!
Ведучий 2: Вдумайтесь! Кожний шостий мешканець нашої країни загинув під час війни!
Ведучий 1: А скільки безвинних загинуло в концтаборах! Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд, Заксенхаузен та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік.
Ведучий 1: Діти на війні... Можливо це найстрашніша сторінка Великої Вітчизняної... Маленькі, вони залишили своє дитинство там, де закінчилося мирне життя. В їх чисті, світлі душі увійшла війна. В свої ще слабкі рученята замість шкільних підручників та іграшок вони змушені були взяти тяжкі робочі інструменти, щоб замінити на заводах, в полі, батьків, які пішли на фронт. З наближенням ворога, діти змушені були взяти до рук бойову зброю.
Ведучий 2: Діти війни. Більшість із них навічно залишилися дітьми, віддавши своє життя за те, щоб на нашій землі панував мир.
Ведучий 1: Стій! Час замри і озирнися в минуле. Озирнися на тих, кого зараз немає, хто з каменя дивиться на нас з висоти своїх пам’ятників. Стій! Зупинись! Ніколи не проходь байдуже повз гранітної стіни, на якій визолоченими буквами вписані імена тих, що полягли на полі бою, закатованих у фашистських концтаборах, спалених, повішених, знищених, але не скорених. Зупинись — постій мовчки — згадай…
Фільм"Діти у війні"
Учитель. Ми тільки що переглянули документальну стрічку про дітей війни. І якщо хтось із вас подумав, що все це було десь далеко і не з нашими рідними, то мушу вас засмутити. Всі страждання і поневіряння дітей війни сповна пізнали і наші односельчани, ваші дідусі і бабусі. Сьогодні наші гості -діти війни. Ви добре знаєте Верещак Г.П. і Тогобицького В.Д., але навряд чи знаєте, що довелося пережити цим сивочолим людям. Давайте надамо їм слово. (Виступ гостей)
Ведучий 2:
Пам’ять… Вона не має початку і не має кінця. Ще й досі щемлять серця у дітей, що стали старшими від своїх батьків так і не пізнавши батьківської турботи.
Ведучий 1. Завдяки одному серцю, яке перестало битися тоді, сьогодні на нашій землі б’ються тисячі сердець!
Учитель: Ця страшна війна залишила слід в душі кожної людини . В кожній сім'ї зберігаються спогади про ті жахливі події. Вони передаються від покоління до покоління.. Якими були ці роки в очах дітей? Ваші рідні поділились спогадами про своє дитинство, опалене війною Ці спогади ми збираємо ось у цю папку. Давайте почитаємо їх разом.
Ведучий 1: Серед дітей, у яких війна забрала дитинство, була й відома поетеса Ліна Костенко. Про це вона написала в своєму вірші
«Мій перший , вірш написаний в окопі».
Мій перший вірш написаний в окопі.
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
мос дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава,
стояли в сивих кратерах сади.
І захлиналась наша переправа
шаленим шквалом полум'я й води.
Був білий світ не білий вже. а чорний.
Вогненна ніч присвічувала дню.
І той окопчик — як підводний човен
у морі диму, жаху і вогню.
Це вже було ні зайчиком, ні вовком —
кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря.
Мені б ще гратись в піжмурки і в класи,
в казки літать на крилах палітур.
А я писала вірші про фугаси,
а я вже смерть побачила впритул.
О перший біль тих не дигячих вражень.
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Душа в словах — як море в перископі,
і спомин той — як відсвіт на чолі...
Мій перший вірш написаний в окопі.
Він друкувався просто на землі.
Ведучий 1: «Війна — це сльози, невинна кров, руїна, горе. Війна — це смерть. Нагла смерть. У пеклі Другої світової війни загинули мільйони людей.
Ведучий 2: Загибель кожної людини — це мікроінфаркт Землі, Всесвіту. Земля стомилася від війн і наглих смертей...
Учитель. Людські втрати України склали в ній більше 9 мільйонів чоловік. В результаті голоду і насильств з боку нацистів на Україні загинуло 4,5 мільйона чоловік мирних жителів. В нашій державі зафіксовано майже 300 місць масових страт населення, існувало 180 концтаборів, 50 гетто. Фашистами було знищено близько 1,8 мільйона євреїв з 2,5 мільйона, що жили в Україні, близько 1,5 мільйона радянських військовополонених. Всього у німецьких концтаборах в роки війни перебувало 17 мільйонів чоловік, на каторжні роботи до Німеччини було вивезено 2,5 мільйона українців, зруйновано 700 міст і селищ, 28 тисяч сіл, 10 мільйонів чоловік стали бездомними, збитки народного господарства України склали 289 мільярдів карбованців. Загальні втрати Радянського Союзу склали близько 27 мільйонів чоловік.
Вічна слава полеглим у війні!
Схилимо голови перед світлою пам'яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя. Запалимо свічку та вшануємо їх хвилиною мовчання.
Хвилина мовчання.
Учитель.У віках залишиться великий подвиг народу, який зупинив чорну примару фашизму. І кожна людина на Землі має сказати «ні» війні. Бо великий подвиг дістається великою кров'ю... Вічна пам'ять вершителям великого подвигу, нашим дідам і прадідам!
Хай спасенною буде земля наша від війни!
Учитель. Друзі, сьогодні ви дізналися , наскільки тяжкою була війна для нашого народу.
Ми просто зобов'язані шанувати ветеранів, зберегти мир і спокій в Україні, майбутні покоління уберегти від відродження нацизму, довести світу, що маємо честь і гідність.
| 