День Свободи і Гідності
Мета: На основі використання свідчень учасників Революції Гідності виховувати громадянську активність, гордість за український народ, прагнення вкласти свій внесок у розбудову незалежної України.
Учень 1. На 23 році української незалежності, як і в недалекому 2004-ому, наші очільники знехтували волю народу. Помаранчевий зрив, що лише засвітився гарячою свічкою і не зміг розгорітися, тепер запалав праведною іскрою в столітнім згарищі, полум’яною ватрою революції Гідності.
Оповідач ХХ століття. З тих паростків зросли нові вкраїнські патріоти. Історія знову робить свій крок у прийдешнє... Із того зерна, що його посіяли юні крутянці й січові стрільці, зродилось нове лицарство.
Учень 2. І вмер покірний раб у душах українців. Услід за студентством усі гречкосії покинули плуги до днів квітневих і надягли козацькі шати.
Знову «Листопадовий зрив».
Засяяла в очах надія!
Віра у правду нашу!
Обєднані поривом духа, люди встали за волю.
Як за порогами в добу козацьку, визрівав протест народу.
Лиш помах булави –усі стали у лаву бойову.
Майданівець
З віків страждань, з віків руїни
Крізь кров’ю зрошені літа
Встала нова моя Україна,
Моя Вітчизна золота.
Встала прекрасна і незалежна
Назустріч сонцю із імли,
Неначе мрія тих гетьманів,
Які за неї полягли.
Встала в сяєві свободи,
Вороже топчучи ярмо.
А ми, сини її народу,
На хрест за неї ідемо.
Олександр Олесь( Стрілець)
Єднаймось, брати-українці,
Не час на роздори, не час,
Бо нам ще Великдень настане,
І доля всміхнеться до нас.
Від Чорного моря до синіх Карпат
– Одна нероздільна родина.
Без панства, без рабства, насильства і зрад
– Одна самостійна Вкраїна.
Почують ще гори і доли
І блескот гарматний і спів,
А жовто-блакитні прапори
Замаять наш Київ і Львів.
Тоді усміхнеться Вкраїна,
І вільне козацтво, і Січ.
І знову та слава засяє,
Засяє понад цілий світ.
Рабство у генах лікують повстаннями
Вільних майданів вітри.
Вийди, Народе мій, може, востаннє вже,
Дух свій у жменю збери.
Бо як не вийдеш – сніги Магадану
Радо осяють твій шлях,
Долю готують нам, схожу з гетьманами,
Кров ще не змито з їх плах...
Встань, кому вітром не видуло пам’ять,
З братом плече до плеча,
Ні –то на ранок нас «Беркут» розчавить
Чоботом, гірше меча!
Ніч перемінимо в день перероджений–
День переможних долань,
Пишемо Долю краплиною кожною
Крові своєї... Повстань!
Наталія Крісман (Майданівець)
Гуде Майдан, шумлять знамена, а буря дихає.
Злилися ріки люду українського від берега Дунаю до Десни,
Від Тиси до Дінця. Полісся простягає руку Криму.
...Ми просто стояли під прапором миру –
За краще життя, за майбутнє дітей –
Всі ті, хто в цім світі не казяться «з жиру»,
По-людськи просили життя для людей.
Стояли в надії під стягом Європи,
І гріла нас пісня, і слово вело –
Аж поки з’явились новітні «циклопи»
Й зі скриньки Пандори не вилізло зло.
Олекса Бригас Майданівець
Прокинулося сонце – втікають нечестивці,
Бо наше світло волі – для них чума.
Хрещатик у морозі, а в серці –
Ватра волі, привезена з Карпат нескорених.
Сини повстанців на полонині запалили живий вогонь
І привезли у золоту столицю святого Володимира!
Так гартували волю відчайдухи,
долали смерть майбутніх поколінь.
«Майдан!» – повторюють народи світу.
Майданівець
Повстали у серці Столиці
Одеса, Донецьк і Львів
– Студенти міцні, мов криця
– Майдан прапорами зацвів.
Бідкалась ніч на чатах,
Тишу зірвало: «Фас!»
«Беркут» у шкірі ката
Тупо здійснив наказ...
Шкірилась хижо потвора,
Чорно кипіла лють,
Тішився монстр: «Скоро
Євромайдан знесуть...»
Люто шакали жерли
Кров безборонних дітей
«...Не вмерла,
іще не вмерла...»
Рвалось із юних грудей!
Не вмерла... За брата, за сина
Михайлівський вдарив дзвін.
Геть банду! Вставай, Україно!
Революція. Прагнемо змін.
Тетяна Лемешко( Майданівець)
Забули завойовники історію,
Не пам’ятають, як предки цих шляхетних відчайдухів
Європу рятували від османів грудьми козацькими.
Поклали голови, а не здавалися, казали:
«Смертей двох не буває, а одна нікого не минає!»
Ця історія пишеться кров’ю,
Ця війна за життя, за святе,
Щоб ніколи під ночі покровом
Хижий беркут не кривдив дітей.
Цей народ не відступить нізащо,
Ні дещиці землі не віддасть,
Не дозволить скривавленій пащі
Влади-монстра знущатися з нас.
Доросли до Майдану у душах,
Він у лоні зростив нашу міць,
Ми щомиті стаємо все дужчі,
Не впадемо ніколи вже ниць.
Всі Майдани в єдине зіллються –
За Вкраїну, за рідне, своє...
Ми виходимо з лон революцій,
Ми віднині вже нація є!!!
Наталія Крісман (Майданівець)
У лави стали витязі народні,
славетних лицарів новітні спадкоємці:
митець, співак, студент, журналіст, поет,
бізнесмен, безробітний, таксист...
За гідність людини, за вільну державу,
з вірою в серці за праведну справу.
Козак.
По долу тополі
По горі смереки,
А доріженьки не видати.
А іти нам, братам, довго,
А іти далеко,–
Благослови, мати,
За край свій стояти,
Від кулі не впасти
До білого рясту,
Не схилитись від недуги і посади
На траву русяву.
Тарас Мельничук
Матусю, я в Київ вже їду,
Ти вибач, тобі не сказав.
Ти вибач мені, моя ненько,
Я за Україну повстав.
Синочку, ти зовсім малий ще,
Куди ж ти, дитино, верни!
Матусю, якщо я загину,
Ти тихо мене пом’яни...
Синочку, а як же кохання,
А як же невістка, онуки?
Нікого, матусю, не буде,
Лиш жовті троянди розлуки.
Не плач, моя мамо рідненька,
Калину мені посади.
Я ангелом з неба прилину
І прийду до тебе у сни.
Ніна Макогон. (Майданівець)
Ти, синку, питаєш: «Де неньо?»
І слізки на віях тремтять–
Твій неньо є кров’ю у венах
Землі, що по праву твоя.
Він там, де гартується воля
В горнилі, що зветься Майдан,
Де досі відлунює болем
Одвічна Вкраїни журба.
Він там, де історію пише
Народ, що здійнявся з колін,
Аби його ворог не нищив
І в рабство не йшов його син.
Він там, де звучить: «Ще не вмерла!»
І лине під Божий покров,
Аби стрепенулась Говерла
І збурила приспану кров.
Він там, де пульсують мільйони
Свобідних сердець, як одне,
Він неньку Вкраїну боронить,
Боронить тебе і мене...
Не плач, мій синочку, за неньом,
З очей своїх слізки зітри,
Поглянь, жовто-сині знамена
Розгойдують Волі вітри!!!
Наталія Крісман. (Майданівець)
Україна у вогні: кулі, «Беркут» і смерть... Не здаються герої.
І раптом лунає наказ владодержця Януковича:
«Задушити Майдан!»
Гнівом переповнені вщерть, повстали люди.
Не скорились! Не здались!
У нерівнім бою...
І «Героям всім слава!»
Десь несеться в строю.
Не забудем повіки
Їх святі імена,
Вічна слава героям!
Україна –жива!
| 