День Пам’яті і примирення
Україна у роки Другої світової війни
На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей – з 22 червня 1941 року по 28 жовтня 1944 року. Більш ніж у 100 населених пунктах України точилися особливо запеклі бої. У боях на нашій території взяло участь 54 армії Збройних Сил СРСР. По всій території нашої Батьківщини йшли кровопролитні бої. Війна не припинялася ні на годину.
Не щезне з пам'яті людської, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – його битва, його перемога над фашизмом. Можна по різному ставитися до Великої Вітчизняної війни, по різному її називати, але хіба ж можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для щастя інших. .
Від самого початку Другої світової війни Україна була у центрі збройного протистояння в Європі. Нацистський «новий порядок» з усіма страхітливими його атрибутами панував на території України від одного року - у східних областях республіки до шести – на західноукраїнських землях.
За роки війни до лав Червоної армії було мобілізовано понад 7 млн. громадян Української РСР, що становило майже 23 відсотки особового складу Збройних Сил Радянського Союзу.
Українська PCP була другою за представництвом у радянських Збройних Силах після Російської Федерації. З'єднання чотирьох Українських та двох Білоруських фронтів на 50–80 відсотків складалися з мешканців республіки. Уроженці України становили значну частку вищого командного складу Збройних Сил СРСР. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів. Серед генералів та адміралів нараховувалось близько 300 представників України.
Серед 113 двічі Героїв Радянського Союзу (найвищий на той час ступінь відзнаки) є імена 32 синів України, а в числі тричі Героїв – наш земляк Іван Микитович Кожедуб.
Сотні тисяч українців віддали своє життя у боях за визволення Румунії, Польщі, Болгарії, Чехословаччини, Угорщини, Югославії, Австрії. Серед 589 нагороджених однією з найвищих відзнак того часу - медаллю «Золота Зірка» за битву за Берлін, 100 - українців.
Одним із важливих чинників боротьби проти фашизму в Україні став антинацистський рух Опору. У ньому брали участь понад 300 тис. осіб, об’єднаних у підпільні групи й організації, партизанські загони і з’єднання.
На боці нацистської Німеччини воювало від 1,8 до 2-х млн. осіб з числа громадян інших держав і національностей. Близько 75% загальної кількості колабораціоністів становили громадяни СРСР, які воювали на боці Німеччини у складі Вермахту, військ СС та поліції. Серед них нараховувалось до 230-250 тис. українців (для порівняння – кількість росіян складала 400-500 тис.). Єдиною українською дивізією СС була дивізія «СС Галичина», в той час як російських дивізій СС було 7, а також одна змішана російсько-німецька.
До складу дивізії «СС Галичина» входило близько 13 тис. осіб, тоді як лише в одному з російських військових підрозділів, яке воювало під час Другої світової війни на боці Німеччини - Російській Визвольній Армії під керівництвом генерала Власова, воювало близько 200 тис. чоловік.
Представники найбільш впливової на Західній Україні громадсько-політичної організації ОУН (Організація українських націоналістів), вбачаючи в російському більшовизмі найбільшу небезпеку для народу України, в перші дні війни також сподівалися знайти підтримку ідеї незалежності України у Німеччини. Однак, репресивні акції німецьких окупаційних властей охолодили тих, хто хотів бачити в Гітлерові можливого визволителя українського народу від сталінської тиранії. До планів Третього рейху зовсім не входила підтримка українських визвольних змагань.
ОУН розпочала активне формування Української Повстанської Армії (УПА). Її керівники обстоювали необхідність боротьби з обома тоталітарними режимами. УПА перебувала в стані війни на два фронти – проти гітлерівського та сталінського режимів. У цьому нерівному протистоянні ОУН та УПА втратили загиблими понад 100 тис. чоловік, тобто кожного четвертого з тих, хто зі зброєю в руках відстоював право народу на власну державу.
Збройний виступ проти нацистської Німеччини, яка категорично заперечувала можливість існування самостійної України, дозволив ОУН згуртувати в лавах УПА тисячі українських патріотів і об'єднати їх навколо ідеї боротьби за Українську самостійну соборну державу.
Друга світова війна спричинила значні демографічні зміни в нашій країні та істотно підірвала генофонд України. З 1 січня 1941 р. до 1 січня 1945 р. населення республіки зменшилося з 41 млн. до 27,4 млн. чоловік.
З понад 7 млн. мобілізованих з України близько 3,5 млн. наших земляків полягли в боях, померли від ран або пропали безвісти в лавах Червоної армії. Кожен другий з тих, хто лишився живим, став на все життя інвалідом.
Український народ зробив надзвичайно великий внесок у досягнення перемоги над фашизмом і заплатив за це чи не найвищу ціну в Європі.
5166 добровольців відправила на мобілізаційні пункти Зачепилівщина, із них 520 чоловік - жителі Новомажарівської сільської Ради.
Зачепилівщина не дочекалася з війни 3872 чол.
18 братських могил увіковічили пам'ять полеглих за наші села
Цьогоріч в Україні вперше на офіційних заходах буде застосовано європейську символіку пам’яті полеглих у Другій світовій війні.
Заходи, присвячені відзначенню перемоги над нацизмом у Європі, у столиці пройдуть 8—9 травня. Уперше буде вжито європейську символіку пам’яті полеглих у Другій світовій війні — червоний мак. Малюнок, з одного боку, зображує червоний мак, з іншого — кривавий слід від кулі. Таким чином у ньому передається глибинний смисл війни, символізуються страждання, смерть, героїзм, мільйони загиблих.
Разом із Європою та світом Україна розпочне вшанування загиблих 8 травня — у день підписання капітуляції нацистською Німеччиною — і продовжить традиційно 9 травня. Зокрема 8 травня заплановано символічну подію «Перша хвилина миру». Як відомо, капітуляцію Німеччини було підписано саме 8 травня пізно ввечері. Формально саме цього дня завершилася війна у Європі. Організація заходів 8 травня дає змогу провести частину вшанувань у єдності з іншими країнами антигітлерівської коаліції — Британією, Францією, США.
Пам’ятайте про тих, що без вісті пропали,
Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.
Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-
Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.
Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,
Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.
Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...
Є в місцях невідомих невідомі останки.
Є в лісах, є у горах, і є під горою –
Менше в світі могил, ніж безсмертних героїв.
|