ШМО класних керівників

Підготував кл. кер. 9 кл.

Овчаренко І.В.

Система

роботи класного керівника щодо збереження здоров’я школярів

Без здоров’я і мудрість незавидна, і мистецтво бліде, і сила в’яне, і багатство без користі, і слово без сили.
Герофіл

Здоров’я дітей – одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей. Турботу викликає погіршення фізичного стану підростаючого покоління.

Колись метою школи було навчити якомога більше людей читати та писати. Зараз це рівень початкової школи. А загальні цілі – зовсім інші. У школі викладається безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже безмежний (телебачення, радіо, Інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань. А метою сучасної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки..
Сьогодення ставить низку вимог до особистих якостей людини, здатної успішно функціонувати в сучасних умовах. Серед них – міцне здоров’я, вміння творчо мислити і діяти, приймати рішення в нестандартних ситуаціях. «Духовне життя дитини, за твердженням В.О.Сухомлинського, - її інтелектуальний розвиток, мислення, пам'ять, увага, почуття, воля – великою мірою залежить від гри її фізичних сил. Слаба, квола, нездорова, схильна до хвороб дитина на уроці швидко втомлюється, згасають її очі, стають млявими рухи». З цього приводу В.О.Сухомлинський зазначав, що турбота про здоров’я – це найголовніша праця. Від життєрадісності, бадьорості дітей залежить їхнє духовне життя, розумовий розвиток, світогляд, міцність знань, віра в свої сили.

Але ми розуміємо, що примусити дитину вести здоровий спосіб життя просто неможливо, однак прищеплювати, виховувати культуру здоров’я (фізичного, психічного, духовного і соціального) це просто необхідно.

На жаль, статистика стану здоров’я школярів сьогодні є невтішною. За даними Міністерства охорони здоров’я України більшість 90% дітей мають відхилення в загальному стані здоров’я. Із них 30% мають по два та більше захворювань. Стан здоров’я дітей в Україні щорік погіршується, кількість здорових постійно зменшується. За різними джерелами, лише 5-10% випускників шкіл закінчують школу здоровими.

Шкільний вік – важливий період у житті дитини, коли закладається фундамент її подальшого розвитку, активно розвиваються інтереси і звички, формується характер. У контексті зміцнення здоров’я чільне місце займають здоров’язберігаючі освітні технології, до яких належать всі педагогічні технології, які не шкодять здоров’ю і виховують культуру здоров’я.

У Законі України «Про загальну середню освіту» в ст. 5 зазначено, що завданнями загальної середньої освіти є: виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Одним із головних завдань сучасної школи є створення оптимальних умов для розуміння дітьми переваг здорового способу життя. Завдання вчителя – навчити дитину робити вибір, що не зашкодить життю та здоров’ю.

Проблема здоров’я дітей нині стоїть настільки гостро, що ми повинні поставити запитання: «Як, гризучи граніт науки, зберегти здоров’я дітей?» Навчальні навантаження зараз нелегкі. Діти засвоюють великий обсяг інформації. Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здоровою, фізично розвиненою? Звичайно, всі. Але самого лише бажання замало. Треба вміти організувати здоровий спосіб життя з раннього дитинства. У школі слід навчати дітей піклуватися про своє здоров’я. Оскільки система освіти має щоденний доступ до дитини, велика роль у підтриманні здоров’я дитини належить учителю. Тому актуальним є питання про систему роботи класного керівника по збереженню здоров’я школярів. Система освіти будь-яких форм навчання повинна зберегти майбутнє нації, повернути здоров’я нашим дітям.

Безпечне майбутнє людини значною мірою залежить від стану всіх складових здоров’я (фізична, соціальна, психічна, духовна), від уміння берегти здоров’я і життя за будь-яких життєвих ситуацій. Звідси випливає важливе завдання сучасної школи – сформувати в учнів потребу цінувати власне здоров’я і життя як найвищу індивідуальну та соціальну цінність. Для початку – встановимо, а що ми називаємо здоров’ям? Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане із поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямованої на збереження та покращення здоров’я школярівТому в основу роботи класного керівника покладено системний підхід до формування основ здорового способу життя учнів. Класний керівник намагається створити середовище, яке формує здоров’я всіх учасників навчально – виховного процесу. У формуванні позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в учнів класний керівник керується такими критеріями: - на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистості гігієни, правильне харчування; - на рівні психічного здоров’я: відповідальність пізнавальної діяльності віку учнів, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватної самооцінки, відсутність акцентуацій характеру та шкідливих поведінкових звичок; - на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного у житті, природі, у мистецтві; - на рівні соціального здоров’я: сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання. Ознайомившись з медичними документами учнів, вчитель планує місце розміщення кожного учня в класі. Стан здоров’я дитини (а не тільки фізичні дані, такі як зріст) впливає на якій парті по віддаленню до класної дошки буде сидіти учень, а також якою за висотою буде парта. Щороку за даними обстеження медичні працівники визначають структуру захворюваності учнів школи. Результати діагностики учнів знаходять своє відображення в паспорті здоров’я дитини, який дає інформацію про зріст, вагу, артеріальний тиск та фізичний розвиток. Проаналізувавши стан здоров’я дітей, провівши анкетування батьків та дітей, вивчивши результати медичної діагностики та моніторингу ми виявили чинники, які впливають на стан здоров’я дітей.

Чинники ризику для здоров’я дітей

• Гіподинамія;
• Незбалансоване харчування;
• Негативні емоції;
• Шкідливі звички;
• Екологічне забруднення;
• Нові соціальні чинники (безробіття, соціальна незахищеність, відсутність правового захисту тощо);
• Низький рівень культури здоров’я;
• Слабка мотивація молоді на здоровий спосіб життя

Виявлені чинники ризику та дані діагностики здоров’я визначили основні напрями роботи як шкільного вчительського колективу вцілому, так і класного керівника зокрема є:

1. Удосконалення форм фізичного виховання та підвищення рухової активності учнів.

Профілактика хвороб і корекційні заходи: Профілактика і корекція порушень зору; Профілактика і корекція порушень опорно-рухового апарату; Оздоровчі заходи щодо підвищення імунітету учнів. Валеологічне навчання та виховання дітей і батьків.Превентивне виховання (запобігання шкідливим звичкам). Створення безпечного довкілля.

Діяльність класних керівників зі збереження та зміцнення здоров’я учнів є повноцінною й ефективною, якщо в єдиній системі реалізовано здоров’язбережувальні технології. Роботу слід організувати так, щоб прищепити кожному учневі інтерес і прагнення до самостійних систематичних занять фізичною культурою та спортом, формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя.

ШМО класних керівників

Підготував учитель трудового навчання

Овчаренко І.В.

Роль трудового виховання в становленні особистості

Трудове виховання – система виховних впливів, яка передбачає залучення дітей і юнацтва з метою їх загального розвитку до трудової діяльності. Трудове виховання притаманне всім історичним формаціям і є найстарішою формою виховання. Його конкретний характер і місце в системі виховання визначається конкретними історичними умовами. В сучасній українській школі трудове виховання здійсню-ється багатьма педагогічними шляхами: у процесі вивчення загальноосвітніх предметів, гуманітарного і природничо-математичних циклів, на уроках трудового навчання, у процесі самообслуговування, у позашкільній і позакласній роботі, в родині.

Завдання трудового виховання:

Формування любові до праці.

Підтримання працездатності

Оволодіння трудовими уміннями і навичками

Виховання поваги до людей, праці й результатів праці.

Шляхи трудового виховання

:Родинно-побутова трудова діяльність.

Перебування у дошкільних виховних закладах.

Заняття в загальноосвітніх закладах.

Заняття в професійних навчальних закладах.

Систематична продуктивна праця.

Принципи трудового виховання:

Єдність із загальним розвитком.

Розкриття індивідуальності.

Суспільно-корисна спрямованість.

Раннє залучення.

Різноманітність.

Постійність, безперервність.

Продуктивність дитячої праці.

Творчий характер, поєднання зусиль розуму і рук.

Наступність.

Посильність.

Єдність з багатогранним життям.

Професійна інформація.

Професійна консультація.

Професійна діагностика.

Трудове виховання починається за партою, за книжкою — це найскладніший "верстат", оволодіти яким не так-то просто. Найголовніше у школі, найважче для осягнення і найтонше в педагогічній майстерності – досягти того, щоб і маленька дитина, і підліток, і юнак соромилися свого неробства, ставилися з презирством до лінощів і недбайливості. Рушійною силою є тут гідність трудівника: йдеться проте, щоб людина, яка сидить за партою, була переконана, що вона – трудівник пізнання: соромно чогось не зробити, не виконати, соромно думати, соромно провести день без діла. Вихователь викликає у вихованця почуття честі, порядності, поваги до самого себе. Уроки – обов'язкова для всіх розумова праця. Але у вихованні трудівника винятково важливим є і те, щоб у кожного був, крім уроків, свій особистий інтелектуальний інтерес, своє захоплення. Розумова пристрасть, багате інтелектуальне життя – ось могутня сила, завдяки якій юна душа стає жадібною і ненаситною до найбільшого людського багатства – праці. Ніякими ланцюгами не прив'яжеш підлітка до парти, ніякими хитрощами не примусиш його по-справжньому вчитися, якщо він в своєму віці на власному досвіді не осягнув ту істину, що знання, думка роблять людину могутнім владарем праці. Оволодіння знаннями, уміннями та навичками, необхідними для свідомого вибору професії, для розвитку здібностей і нахилів, відбувається успішно завдяки поєднанню двох шляхів:

1. Обов'язкові для всіх передбачені програмою заняття. Навчальний елемент праці поступово все більше поєднується з продуктивним: виготовляються наочні посібники, прилади, механізми, моделі, інструменти. Навички і вміння спрямовуються на працю в умовах високорозвиненої техніки, при цьому для дівчаток добираються трудові завдання, які вимагають меншого фізичного напруження, але більшої точності, конструкторської майстерності.

2. Другий, не менш важливий, шлях підготовки до праці і всебічного розвитку — праця за бажанням і вибором вихованця, відповідно до його задатків, інтересів, нахилів. Наприклад, слід організувати різноманітні гуртки, в яких вихованці об'єднуються і за віком, і за інтересами. Переступивши поріг школи, дитина потрапляє в атмосферу різноманітної творчої праці. Немає жодного вихованця, який не працював би в гуртку за своїм вибором, при цьому діти працюють разом з підлітками, підлітки – разом з юнаками і дівчатами. Працюють гуртки, як правило, на основі принципу самодіяльності, старші учні керують молодшими.

Праця й оволодіння різнобічними вміннями орієнтуються на науково-технічний прогрес. Це і є творча праця, яка підносить людину в її власних очах, і разом з тим психологічно підготовляє до трудового життя.

Дати людині щастя улюбленої праці – це означає допомогти їй знайти серед багатьох життєвих доріг ту, на якій найяскравіше розкриються індивідуальні творчі сили і здібності її особистості. У суспільстві, де на першому місці стоїть людина, будь-яка праця може піднятися до ступеня творчості. Для кожної дитини праця, в якій вона виявляє себе справжнім творцем, поетом, художником, стає духовною творчістю. Наше завдання полягає в тому, щоб у школі не було жодного вихованця, безликого, такого, що нічим не цікавиться. Людина лише тоді починає відчувати свої творчі сили, здібності, коли вона вступає в моральні стосунки з іншими,– так народжується покликання і так відбувається самовиховання. У процесі праці моральні стосунки між членами колективу стають особливо яскравими з того моменту, коли один починає бачити в іншому свої власні достоїнства, коли інша людина стає для нього ніби дзеркалом. У кожній дитині є задатки якихось здібностей. Ці задатки – як порох: щоб запалити їх, потрібна іскра. Такою іскрою є натхнення, захоплення майстерністю старшого товариша або ровесника. Праця в колективі – це не тільки вплив людини па природу, навколишній світ, але й взаємодія сердець, думок, переконань, почуттів, переживань, інтересів, захоплень. Одним з найважливіших завдань виховання ми вважаємо те, щоб у жодному серці порох не залишився незапаленим, щоб усі задатки і здібності повністю розкрилися.

Чим складніша й цікавіша праця, чим яскравіша в ній інтелектуальна основа, тим більшого значення набуває передавання духовних багатств, співдружність старших і молодших. Різноманітні види праці, які оточують дитину з перших днів її приходу до школи,– це ніби магніти різної сили, які, притягуючи чутливу стрілку компаса, вказують дитині її шлях. Чим сильніший магніт, чим цікавіша праця, до якої залучається дитина, тим яскравіше розкриваються її здібності, нахили, покликання. Якщо зразком для учня є праця вчителя, то вчитель стає його взірцем. Якщо ми бачимо, що дитина, підліток до всього байдужі, ми думаємо й вирішуємо, з ким треба духовно зблизити цю юну людину. З цього починається індивідуальний підхід.

Важливою умовою вираження особистості є те, щоб кожний вихованець досяг в улюбленій справі значних успіхів – майстерності, досконалості в праці. Шлях до успіху йде звичайно через тривалі пошуки, людина пробує сили в різних справах, але якщо в школі панує атмосфера загального захоплення працею, людина знаходить справу, в якій виявляє себе краще, ніж інші ровесники, і вона пишається своєю майстерністю. Особливу увагу ми приділяємо вихованню здібностей, нахилів у тих вихованців, в яких задатки не виражені яскраво. Глибоко вірячи в те, що кожна людина може стати поетом, художником в якій-небудь справі, прагнути того, щоб ці вихованці зосередили всі свої сили в певній галузі – заглибились у деталі, тонкощі якоїсь однієї справи.

Поділ праці, що ґрунтується на високій науково-технічній базі суспільного виробництва, забезпечить кожному вільний вибір діяльності, в якій повністю розкриються його здібності.

Мета трудового виховання полягає у створенні умов для розвитку і самореалізації особистості, її професійного самовизначення, самовираження та самоутвердження як громадянина України, здатного ефективно працювати, зміцнювати суверенну незалежну державу.

Пріоритетними напрямами трудового виховання є

створення життєздатної системи безперервного навчання і виховання для досягнення належних освітніх рівнів;

особистісна орієнтація трудового навчання і виховання;

формування національної свідомості та виховання патріотизму, допомога учню в інтелектуальному, духовному, емоційно-вольовому розвитку; посилення уваги до викладання дисциплін, шо визначають стратегічні напрями трудової підготовки та виховання учнів;

інтеграція сімейно-шкільного, родинного, трудового виховання;

вироблення психологічної готовності до інтелектуальної та фізичної праці;

запровадження інноваційних технологій навчання і виховання;

створення і постійне збагачення матеріально-технічної бази.

Трудове виховання забезпечує:

виховання конкурентоспроможного господаря своєї землі, здатного творчо мислити, усвідомлювати свою належність до сучасної цивілізації, чітко орієнтуватися в реаліях і перспективах життя, глибоко розуміти традиції та соціокультурні цінності українського народу, бути спадкоємцем і продовжувачем національних трудових традицій;

формування розуміння ролі праці в житті людини і суспільства, загальних основ сучасного виробництва;

формування активної життєвої позиції;

виховання цивілізованого господаря;

розвиток потреби у творчій праці, діловитості, підприємництві;

допомога в оволодінні загальною трудовою культурою;

формування техніко-технологічних та фінансово-економічних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для залучення учнів до продуктивної праці та оволодіння певною професією;

розширення політехнічного світогляду учнів і розвиток їхніх творчих здібностей на основі взаємозв'язку трудового навчання з вивченням основ наук;

формування в учнів розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширювати свою технічну освіченність, оволодівати загальною трудовою культурою;

формування поваги до людей праці, які створюють матеріальні й духовні цінності;

ознайомлення учнів з основами ринкової економіки, різними формами господарської діяльності;

становлення в учнів цілісного наукового світогляду, загальнонаукової, загальнокультурної, технологічної, комунікативної і соціальної компетентності на основі засвоєння знань про людину, природу, суспільство, культуру, виробництво;

використання досвіду народної педагогіки, залучення школярів до вивчення народних ремесел, створення умов для органічного включення їх у трудову діяльність;

становлення особистості як творця і проектувальника власного життя, забезпечення гармонізації та гуманізації стосунків між учнями і педагогами, школою і родиною, на основі усвідомленого вибору особистого життєвого шляху;

формування ціннісних орієнтирів, здатності до самопізнання особистості в різних видах творчої діяльності, вмінь і навичок, необхідних для професійного вибору;

збереження і зміцнення морального, фізичного і психічного здоров'я вихованців, формування і розвиток звички до здорового способу життя;

досягнення органічної єдності і взаємозв'язку з іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії та диференціації трудового виховання;

своєчасне виявлення захоплень і обдарувань учнів, відродження високопрофесійної творчої інтелігенції України.

Праця – могутній вихователь кожної людини, кожної особистості. Поглиблене пізнання світу й самого себе, самоутвердження і самовиховання як визначальні риси духовного життя неможливі без самоутвердження в праці.

Таким чином, можна зробити висновок, що трудове виховання відіграє одну з найголовніших ролей у становленні і формуванні повноцінної особистості, якої потребує сучасне суспільство.